ДИРЕКТОР ЗАКЛАДУ ОСВІТИ ЯК ЛОКАЛЬНИЙ ПЕРЕКЛАДАЧ ПОЛІТИКИ:ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ КОНЦЕПЦІЇ STREET-LEVEL BUREAUCRACYУ ЦИФРОВІЙ КОМУНІКАЦІЇ ОСВІТНІХ РЕФОРМ

Анотація

У статті здійснено теоретичне переосмислення концепції street-level bureaucracy Майкла Ліпські у контексті цифрової комунікації освітніх реформ. Обґрунтовано, що класична концепція, сформульована у 1980 році, потребує двох взаємопов'язаних теоретичних доповнень. Перше доповнення стосується самих street-level bureaucrats: у цифрову епоху вчитель є не лише виконавцем і інтерпретатором політики, а й одночасним споживачем центральної цифрової комунікації, учасником професійних онлайн-спільнот та свідком публічної реакції аудиторій у соціальних мережах. Запропоновано концепт цифрово-опосередкованого вуличного бюрократа, що фіксує цю якісно нову конфігурацію роботи. Друге доповнення стосується рівня директора закладу освіти. Аргументовано, що директор не є класичним street-level bureaucrat, а виконує функцію, яка концептуально потребує самостійного теоретичного оформлення. Запропоновано і розгорнуто концепт локального перекладача політики як аналітичну категорію, що описує управлінську фігуру між центральним органом виконавчої влади і педагогічним колективом, яка фільтрує цифрові сигнали центру, інтерпретує їх у локальному інституційному контексті, перекладає на мову внутрішньошкільної дії і одночасно генерує неформальний зворотний зв'язок. Сформульовано п'ять системних ознак цієї ролі та подано порівняльну таблицю з класичним street-level bureaucrat. Стаття пропонує концептуальну рамку для подальших емпіричних досліджень управлінського посередництва у цифровій комунікації галузевих публічних політик.