ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ В АРХІТЕКТУРІ СТРАТЕГІЧНОЇ СТІЙКОСТІ СУЧАСНОЇ БІЗНЕС-ОРГАНІЗАЦІЇ
DOI:
https://doi.org/10.53920/ES-2026-2-18Ключові слова:
емоційний інтелект, складники емоційного інтелекту, моделі оцінювання емоційного інтелекту, стратегічна стійкість, система множин, аналітичні показники, бізнес-організація.Анотація
Мета статті полягає у розвитку теоретико-методичного обґрунтування й розроблення прикладних рекомендацій щодо використання й інтегрування емоційного інтелекту (ЕQ) в систему стратегічної стійкості бізнес-організації.
Методологічною основою дослідження стали методи інформаційного пошуку й систематизації та системи множин для виокремлення ключових складників ЕQ; критичного аналізу й порівняння для аргументованого вибору моделі оцінювання ЕQ лідера; моделювання для формування інформаційних моделей аналітичних показників стійкості бізнес-організації з урахуванням ЕQ лідера.
В межах теоретичної частини розглянуто складові елементи ЕQ з подальшою систематизацією й деталізацією; сутність і особливості застосування методичних підходів до оцінювання емоційного інтелекту лідера. Результатами практичної частини стало розроблення інформаційної моделі аналітичних показників стійкості бізнес-організації з урахуванням ЕQ лідера, що ґрунтується на каузативності між рівнем емоційної зрілості лідера й швидкістю адаптування бізнес-організації до кризових явищ.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в (1) обґрунтованому виокремленні ключових складників ЕQ за частотою згадування у вибірковій сукупності джерел з подальшим аргументуванням через побудову системи множин кортежів; (2) дістала подальшого розвитку каузативність між рівнем емоційної зрілості лідера і впливу на стійкість сучасної бізнес-організації.
Практичне значення отриманих результатів полягає у (1) аргументації доцільності вибору конкретного методичного підходу до оцінювання ЕQ лідера через встановлення ключових переваг і сфери застосування; (2) рекомендаціях щодо формування інформаційних моделей аналітичних показників стійкості бізнес-організації з урахуванням ЕQ лідера шляхом взаємоузгодженого встановлення назви аналітичного показника; мети розрахунку аналітичного показника через каузативність емоційного інтелекту лідера й стійкості бізнес-організації; алгоритму розрахунку (розрахункова формула); джерела інформації; статусу і впливу на рівень стійкості, а також фрагментарному підтвердженні рекомендацій.














