БАР'ЄРИ АГЕНТНОЇ ШІ-ТРАНСФОРМАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ

Анотація

Дослідження спрямоване на ідентифікацію, класифікацію та критичний аналіз бар'єрів трансформації підприємств під впливом агентного штучного інтелекту – автономного програмного забезпечення, що використовує великі мовні моделі (LLM) щодо сприйняття середовища, аналізу складних завдань, планування та виконання дій і використання інструментів для досягнення цілей з мінімальним людським контролем.
Проведено критичний наративний огляд літератури на основі 30 джерел (2019 – 2026 рр.). Бар'єри ідентифіковано індуктивно шляхом відкритого та осьового кодування; теорію соціотехнічних систем (СТС) застосовано як інтерпретаційну лінзу для відображення виявлених вимірів на соціальну та технічну підсистеми та аналізу міжсистемних взаємодій.
Класифіковано 29 бар'єрів за п'ятьма вимірами: технологічний (7), організаційний (7), людський (6), управлінсько-регуляторний (4) та економіко-фінансовий (5). Кожен бар'єр оцінено за агентною специфічністю. Три бар'єри визначено як агентно-специфічні (каскадне поширення помилок у мультиагентних системах, невизначеність ролей, дифузія відповідальності), тоді як решта 26 є успадкованими з попередніх хвиль цифрової трансформації – 22 у підсиленій формі та 4 без змін. СТС-відображення на основі аналізу першопричин виявило, що 12 бар'єрів походять з технічної підсистеми та 17– із соціальної, при цьому управління виступає механізмом соціальної підсистеми для регулювання технічної. Ідентифіковано п'ять механізмів взаємодії, більшість з яких перетинає межу між підсистемами.
Бар'єри трансформації під впливом агентного ШІ складають взаємозалежну соціотехнічну систему, а не набір ізольованих перешкод. Проблема калібрування управління – балансування контролю з автономністю – визначена як проблема спільної оптимізації СТС, що виникає з аналізу міжсистемних взаємодій: управління, як механізм соціальної підсистеми для регулювання технічної, має одночасно уможливлювати та обмежувати автономне функціонування.
Таксономія надає діагностичний інструмент для визначення пріоритетних напрямів втручання та розуміння механізмів міжвимірного підсилення бар'єрів. Класифікація за агентною специфічністю допомагає організаціям відрізняти виклики, що потребують нових підходів, від тих, що вирішуються усталеними практиками.