КРИЗА Й ВІЙНА ЯК ЧИННИКИ СТРАТЕГІЧНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ: УКРАЇНА В ГЛОБАЛЬНОМУ КОНТЕКСТІ

Анотація

У статті досліджено кризу та війну як системні чинники стратегічної трансформації менеджменту в Україні в умовах глобальної нестабільності. Обґрунтовано, що повномасштабна війна трансформує кризу з тимчасового відхилення у сталий режим функціонування організацій, унаслідок чого традиційні моделі стратегічного планування втрачають прогностичну спроможність. Показано, що стратегічний менеджмент у воєнних умовах еволюціонує від лінійних ієрархічних підходів до адаптивних, динамічних моделей управління, орієнтованих на стійкість, резильєнтність і швидке коригування управлінських рішень.

Емпіричною базою дослідження стали результати національних опитувань бізнесу та показники ділової активності, зокрема індекс ділової активності (UBI) та індекс очікувань ділової активності (ІОДА). Виявлено розрив між низьким рівнем поточної бізнес-активності та зростанням адаптивних очікувань підприємств, що свідчить про внутрішню перебудову стратегічного мислення в умовах високої невизначеності. Доведено, що неоднорідність секторальних очікувань формує диференційовані траєкторії стратегічної адаптації.

Запропоновано багаторівневу концептуальну модель еволюції стратегічного процесу, яка інтегрує макро-, мезо- та мікрорівні управління, а також модель впливу кризово-воєнних чинників на трансформацію управлінської логіки та інструментарію стратегічного менеджменту. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості їх використання для розроблення адаптивних стратегій організацій і формування управлінських рішень, спрямованих на підвищення стратегічної стійкості в умовах війни та післявоєнного відновлення.