ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНІ ПАРТНЕРСЬКІ УПРАВЛІНСЬКІ ВІДНОСИНИ У СФЕРІ ВИЩОЇ ОСВІТИ
DOI:
https://doi.org/10.53920/ES-2024-4-11Ключові слова:
вища освіта, державно-приватне партнерство, фінансування освіти, управління університетами, освітні послуги, контрактне навчання, бюджетна форма навчання, інвестиції, управлінські відносиниАнотація
У статті розглянуто актуальність впровадження механізмів державно-приватного партнерства (ДПП) у сфері вищої освіти України в умовах глобальних викликів, економічної нестабільності та інтеграції до європейського освітнього простору. Автори акцентують увагу на проблемах фінансування та управління закладами вищої освіти (ЗВО), зокрема на обмеженості бюджетних ресурсів, скороченні кількості студентів та зниженні доступу до бюджетного навчання.
Проведено аналіз динаміки кількості ЗВО, студентів та осіб, прийнятих на навчання у розрізі ЗВО державної та приватної форм власності. Встановлено, що кількість ЗВО скоротилася майже вдвічі за останні п’ять років, причому державні ЗВО зменшуються швидше, ніж приватні. Незважаючи на це, державні ЗВО залишаються популярнішими серед студентів. У приватних ЗВО спостерігається значний відтік студентів, що зумовлює зниження їхньої ролі в системі освіти.
Особливу увагу приділено аналізу фінансування вищої освіти. Показано, що частка студентів, які навчаються за державний кошт, скорочується, тоді як зростає частка контрактної форми навчання, яка стає основним джерелом фінансування ЗВО. Ця тенденція переносить фінансове навантаження на домогосподарства.
Досліджено потенціал впровадження ДПП у сфері вищої освіти. Виокремлено ключові переваги таких ініціатив: модернізація інфраструктури ЗВО, створення спільних науково-дослідницьких центрів, підготовка фахівців, затребуваних на ринку праці, та підвищення якості освітніх послуг. Відзначено, що інтеграція ДПП сприятиме адаптації вищої освіти до викликів сучасності та забезпеченню сталого розвитку університетів.
Стаття містить рекомендації для ефективної реалізації ДПП в сучасних умовах України. Автори наголошують на необхідності створення сприятливого нормативно-правового середовища, підвищення фінансової автономії ЗВО, а також активізації співпраці між державою, університетами та приватним сектором.