Economic Synergy

СЕРВІСНО-ОРІЄНТОВАНА БІЗНЕС-МОДЕЛЬ ЯК ЧИННИК СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

2023-09-11T11:27:46+03:00

У сучасних умовах, завдяки еволюції, яка базується на теорії знань, концепції системності та інновацій, бізнес-моделювання набуває більш суттєвого впливу як на реалізацію стратегічного управління бізнес-організаціями, так і формування нових стратегій конкурентоспроможності, коли конкурентна перевага формується за рахунок унікальних бізнес-моделей для кожного ланцюжка створення цінності. Парадигма «дизайн-мислення» та вплив цифрових технологій стимулює появу сервісно-орієнтованості або сервісної домінанти та визначає її роль у забезпеченні конкурентних переваг через інноваційні підходи та гнучкість. Це дозволяє сформувати принципово нові переваги для бізнес-організацій у сферах гнучкого споживання, якості, кастомізації та реалізації екологічно стійких рішень. Це також формує підвалини панування сервісної домінанти, що дозволяє говорити про сервісно-орієнтовану бізнес-модель та поліваріантність такого бізнес-моделювання, як чинника стратегічного управління за рахунок якого і створюються нові конкурентні переваги або стратегії диверсифікації.

Важливо також підкреслити той факт, що незважаючи на те, що доходи від запровадження різного типу сервісів навколо продуктів можуть в рази перевищувати доходи від продажу цих продуктів, на даний момент класичні виробничі бізнес-організації повільно переходять на сервісно-орієнтовані бізнес-моделі, здебільшого еволюційним шляхом поступового додавання різних типів сервісів навколо їх продуктів та запровадження цифрових технологій.

ЕКОНОМІЧНІ ВИМІРИ ЗЕЛЕНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ТА КАРБОНІЗАЦІЇ: ВИКЛИКИ І МОЖЛИВОСТІ

2023-09-25T10:36:14+03:00

Метою статті є поглиблене вивчення економічних вимірів зеленої трансформації та карбонізації і надання важливих висновків та рекомендацій для науковців, практиків, спрямованих на досягнення сталості. В статті досліджено сутність та вплив зеленої трансформації і процесу карбонізації на сучасну економіку. Розглянуто ключові аспекти переходу до сталої, низьковуглецевої економіки, а також визначаються виклики та можливості, пов’язані з цими процесами.
Автори аналізують ініціативні витрати, які потрібні для здійснення зеленої трансформації та карбонізації економіки, і розглядають їх вплив на підприємства та уряд. Також досліджуються зміни в робочих місцях і їх соціальний вплив, включаючи можливі перспективи та виклики для робітників у різних секторах економіки.
У статті акцентовано увагу на розвитку відновлювальних джерел енергії і чистих технологій як ключових факторів для забезпечення сталого економічного зростання. Вона також досліджує соціальні аспекти зеленої трансформації та її вплив на споживання та робочу силу.
Підкреслено необхідність глобального співробітництва та прийняття соціальної відповідальності як ключових факторів для успішного впровадження зелених ініціатив та досягнення сталого розвитку. Вона надає читачам глибоке розуміння складних економічних аспектів зеленої трансформації та карбонізації, а також визначає шляхи для подолання викликів і використання можливостей, що перед нами стоять в цьому важливому контексті.

ІНСТРУМЕНТАРІЙ АДАПТАЦІЇ ПЕРСОНАЛУ ЯК ФАКТОР ЕФЕКТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КОМПАНІЇ

2023-08-18T14:49:32+03:00

Конкуренція на ринку праці, складність адаптації працівника в умовах змін вимагає від менеджера з персоналу пошуку нових ефективних механізмів адаптації. Дієвий механізм адаптації персоналу дозволить: зменшення плинності кадрів; скорочення термінів входження працівника в компанію; зниження витрат робочого часу задіяних в процесі адаптації працівників; формування у працівника задоволеності роботою, позитивного ставлення до неї; врегулювання фінансових витрат. В умовах швидкого розвитку цифрових технологій актуалізується проблема поєднання традиційних інструментів адаптації з сучасними. Метою є огляд методів та інструментів адаптації працівників у компанії, виявлення їх характеристичних ознак, що в подальшому дає можливість компонування інструментів для результативного проходження адаптаційного процесу та ефективної діяльності компанії в цілому, та зміцнення конкурентоспроможності в просторі її функціонування. При написанні було використано аналіз визначень, групування за видами та характерними ознаками. Висвітлено тлумачення поняття «адаптація персоналу» вітчизняними та зарубіжними науковцями. Наведено основні методи адаптації та сформовано групи інструментів щодо їх характеристичних ознак для ефективної її реалізації, що дає можливість завчасного корегування механізму проведення адаптації працівника. У статті проводиться огляд методів та інструментів адаптації персоналу в сучасних умовах з урахуванням технологічного прогресу та формування їх відповідно до характеристичних ознак використання. Визначення інструментів адаптації працівника для швидкої реакції компанії на зміни та досягнення поставлених цілей, що дозволяє уникнути неефективних управлінських рішень та їх негативних наслідків як для працівника, так і для компанії, розкриває практичну цінність адаптації персоналу.

СТРАТЕГІЧНІ ПРІОРИТЕТИ І ЗАВДАННЯ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПУБЛІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ В УКРАЇНІ

2023-08-18T14:41:57+03:00

Мета статті полягає у висвітленні стратегічних пріоритетів та завдань щодо підвищення публічного регулювання в України з точки зору практики. Виявлено, що в умовах поглиблення інтеграційних процесів регулююча діяльність органів публічної влади потребує чіткого визначення основних принципів і напрямів розвитку, тому система публічного регулювання має бути відкритою для всіх та базуватися на оптимальному поєднанні принципів, механізмів, методів та засобів регулювання. Дослідження засвідчують, що сьогодні Україна докладає активних зусиль для розвитку можливості стати повноправним членом Європейського Союзу. Ця причина зумовлює потребу у підвищенні ефективності публічного регулювання в Україні. Аналіз показує, що сучасний стан регулюючої діяльності органів публічної влади в Україні залишається неефективним, оскільки система публічного регулювання є певною мірою корумпованою та суперечливою, що є суттєвою перешкодою для позитивних змін у суспільстві та країні. Виявлено, що у ході реформування регулюючої діяльності органів публічної влади доцільно зосередити увагу на створенні нових інститутів, організаційних структур та інструментів державного регулювання у сфері публічної влади. Цей стратегічний пріоритет підвищення ефективності публічного регулювання в Україні є одним із основних, оскільки пов’язаний з необхідністю раціоналізації системи центральних органів виконавчої влади та підвищенням ефективності роботи цих органів шляхом проведення публічного регулювання. З огляду на це, стратегічними пріоритетами та завданнями підвищення ефективності публічного регулювання в Україні мають стати: реформування центральних органів виконавчої влади, парламентська реформа, реформування органів місцевого самоврядування та реформування обласних і районних державних адміністрацій.

ВДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВИРОБНИЦТВА ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ З ВІДНОВЛЮВАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОМОГОСПОДАРСТВАМИ В УКРАЇНІ

2023-07-31T13:15:44+03:00

У статті розглянуто напрями вдосконалення організаційно-правового механізму державного регулювання електрогенерації з відновлюваних джерел енергії домогосподарствами України, що і визначило мету статті. Ціль споживання 25% енергії з відновлюваних джерел в Україні передбачена Національною економічною стратегією на період до 2030 р. Визначено наявні та заплановані встановлені потужності сонячних електростанцій домогосподарств, як передбачається проєктом Національного плану дій з відновлюваної енергетики на період до 2030 року. У статті розглядається основне законодавство ЄС у сфері спільнот з відновлюваної енергетики та інших форм об’єднань громадян, які можуть стосуватися як домогосподарств, так і кооперативів з відновлюваної енергетики, використовуючи описовий метод досліджень. Аналіз вітчизняного досвіду показав, що особи, які проживають у багатоквартирних будинках, мають досить обмежені можливості стати активними учасниками ринку електроенергії з відновлюваних джерел, для чого необхідно розширювати наявне законодавство. Також розглянуто перешкоди запровадженню спільнот відновлюваної енергетики в Україні та можливі шляхи їх подолання. Отримані результати можуть бути застосовані при формуванні державної політики у сфері збільшення виробництва та використання енергії з відновлюваних джерел, а також, у цілому, при формуванні енергетичної та екологічної політики держави.

РЕСПУБЛІКА КОРЕЯ: ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ТА ДОСВІД ДЛЯ УКРАЇНИ

2023-08-18T14:36:23+03:00

У статті проаналізовано досвід економічного зростання економіки Республіки Корея після військових конфліктів та обґрунтовано можливість його використання для відбудови економіки України. Його застосування може допомогти Україні у післявоєнній відбудові та дати поштовх у розвиненні технологічної та економічно потужної держави. Досліджено історичний та економічний аспекти розвитку Республіки Корея в різні періоди часу, хронологія яких обумовлена військовими конфліктами.

Визначено, що після корейської війни для надання економічної допомоги Південній Кореї було створено Агентство ООН з реконструкції Кореї (UNKRA), більшу частину коштів якого надали США. Діяльність UNKRA припинилася в 1958 році, але надзвичайна допомога ООН та допомога від інших міжнародних добровільних організацій продовжувалася. Головним ключовим фактором успішної відбудови Південної Кореї стало далекоглядне керівництво, яке прийшло після війни і реалізувало низку амбітних планів економічного розвитку, відомих як «Диво на річці Хан». Ці плани передбачали розвиток індустріалізації, зростання за рахунок експорту та розвитку освіти. Уряд впроваджував політику, спрямовану на відбудову інфраструктури країни, відродження промисловості та розвиток людського капіталу. Були залучені іноземні інвестиції, створено експортно-орієнтовані галузі та відбувся розвиток культури інновацій і підприємництва, що заклало основу для економічної трансформації країни й проклало шлях до її майбутнього успіху.

Відбудова економіки Південної Кореї, яка перетворилася у високотехнологічну індустріальну державу, є яскравим прикладом ефективної економічної політики і заслуговує на уважне вивчення з боку України. Особливої актуальності цьому надає той факт, що на сьогодні Республіка Корея є активним гравцем у глобальному економічному і політичному просторі і досягла значних результатів в цьому напрямі розвитку. Досвід Південної Кореї надає цінну інформацію для країн, які прагнуть подолати виклики післявоєнної відбудови та досягти сталого розвитку.

СИСТЕМА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В УМОВАХ ФОРМУВАННЯ НОВОЇ ПАРАДИГМИ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ

2023-08-18T14:58:32+03:00

В умовах зміни парадигми розвитку економічних систем важливою сферою сучасної економіки стає нематеріальне виробництво, адже спостерігається тенденція до скорочення частки матеріального виробництва у валовому внутрішньому продукті і зростання частки послуг. У структурі активів підприємств зростає питома вага інтелектуального капіталу, що свідчить про зростання ролі, значення і вагомості інтелектуальної власності. До того ж, у ситуації постійної зміни чинного законодавства в сфері інтелектуальної власності, а також структурних змін в державній системі правової охорони та захисту інтелектуальної власності в Україні актуальності набуває дослідження сучасних структурних елементів системи інтелектуальної власності.

Метою статті є розгляд і дослідження сучасної структури системи інтелектуальної власності в умовах формування нової парадигми розвитку економічних систем.

Для досягнення поставленої мети у статті використано загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, зокрема аналізу і синтезу, індукції та дедукції, наукової абстракції та теоретичного узагальнення, графічний метод, системний аналіз.

У статті розкрито сутність складної системної категорії «інтелектуальна власність», розглянуто різні аспекти трактування цього поняття, а саме: як особливу форму соціальних відносин, як економічну категорію, як юридичну категорію та як галузь права. Розглянуто систему інтелектуальної власності України та її основні складові, а також систему органів державної охорони інтелектуальної власності в Україні та її трансформацію. Авторами обґрунтовано важливу роль, яку відіграє інтелектуальна власність в сучасній економічній системі через розгляд її основних економічних функцій, а саме: розподільчої, стимулюючої, інноваційної, стратифікаційної, системоутворюючої, інституційної та оптимізаційної. Визначено, що трансформація відносин інтелектуальної власності є рушійною силою економічного прогресу, подальшого розвитку економіки і формує новий рівень економічних відносин.

АДАПТИВНІСТЬ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ДО ОСОБЛИВОСТЕЙ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

2023-09-11T11:35:01+03:00

Досліджено теоретичні аспекти адаптивності стратегічного планування зовнішньоекономічної діяльності підприємств до особливостей діяльності підприємств.
Здатність адаптуватися до мінливого бізнес-середовища непроста. Жорсткість часто виникає через те, що підприємства зосереджуються лише на минулих успіхах. Вони все ще дотримуються старої стратегії, незалежно від того, актуальна вона для поточних умов чи ні. Як наслідок, компанії повільно змінюються та негнучкі.
Стратегічна адаптивність ЗЕД може бути джерелом конкурентної переваги для підприємства. Це дозволяє конкурентам не виходити за межі підприємства при зміні середовища. Таким чином підприємство буде залишатися конкурентоспроможним.
Зовнішнє середовище знаходиться поза контролем компанії. Таким чином, компанії не можуть змінювати його і направляти зміни за своїм бажанням. Вони можуть лише адаптуватися. Досягти стратегічної адаптивності непросто, оскільки для цього потрібні три різні сприятливі можливості. По-перше, підприємствам потрібна стратегічна чутливість, щоб швидко реагувати на навколишнє середовище та передбачити ринкові тенденції та зміни, щоб зберегти свою конкурентну перевагу. По-друге, підприємства повинні демонструвати єдність лідерства. Підприємства повинні приймати рішення швидко, що вимагає від їх керівників вищої ланки діалогу, інтеграції та узгодження їхніх інтересів. По-третє, існує потреба в плинності ресурсів, що вимагає від підприємств оперативного розміщення ресурсів там, де вони найбільше потрібні.
Адаптивність можна концептуалізувати в контексті стратегії як сукупність якостей, що виявляються за певних умов. Це набір можливостей і здатності підприємства змінювати, коригувати та встановлювати певні практики управління, що проявляється в пошуку, створенні та оцінці рішень і в зміні цілей зі швидкістю, свободою дій і сприйнятливістю до змін на початку від уважного спостереження за нестабільним станом бізнес-середовища, стаючи ознакою стратегічної культури.
Адаптивність стратегії ЗЕД – це концепція з тимчасовим, людським, оперативним, контекстуальним та економічним вимірами, в межах якої розрізняють реактивну та проактивну перспективи; потенціалу та координації; структурність, різноманітність, об'ємність і якість; відносні зусилля, ресурси та витрати.
Виходячи з величини і перспектив, визначено, що можна оцінити ступінь конкретної стратегічної адаптивності ЗЕД для різних стратегічних планів і контекстних ситуацій, що дозволить шукати важелі регулювання зазначеного ступеня, які дозволяють краще адаптувати стратегію ЗЕД до різних ситуацій мінливого середовища.

ПОНЯТТЯ ЕКОНОМІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА

2023-09-11T10:19:24+03:00

Дослідження питання економічної компетентності торговельного підприємства є важливим етапом на шляху до успішної реалізації економічного потенціалу. Основою економічної компетентності є глибоке розуміння принципів та методів економічного аналізу, а також здатність їх застосувати в практичній діяльності.

Торговельні підприємства, що мають розвинену економічну компетентність, здатні швидко реагувати на зміни на ринку, ефективно управляти ресурсами та забезпечувати стабільний прибуток. Такі підприємства активно застосовують інструменти економічного аналізу для прийняття вирішальних рішень щодо виробництва, продажу та маркетингу своїх товарів.

Економічна компетентність також охоплює знання та розуміння законодавства, що регулює діяльність торговельних підприємств. Підприємства з розвиненою економічною компетентністю дотримуються всіх норм та вимог, що стосуються оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності.

Важливим аспектом економічної компетентності є також здатність до інноваційного мислення та використання новітніх технологій. Торговельні підприємства, що вміють застосовувати новітні технології виробництва та маркетингу, здатні досягти високих результатів та забезпечити стійку конкурентну перевагу на ринку.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ КОМПОНЕНТІВ ЦИФРОВОЇ ЕКОНОМІКИ

2023-09-07T17:43:36+03:00

У статті визначено загальносвітову тенденцію, що полягає в активному становленні та поширенні цифрової економіки, яка має ряд позитивних здобутків як для національної економіки, так і суспільства в цілому. Цифрова економіка виступає у вигляді нової сучасної системи соціально-економічних відносин, що спрямовані на підвищення ефективності, конкурентоспроможності, максимізацію прибутку, використання нових підходів до управління, електронної взаємодії та документообігу, й охоплює різні сфери життя людини. Феномен цифрової економіки є досить новим для суспільства, адже перші дослідження даного явища припадають лише на кінець ХХ століття, але за досить короткий час він став невід’ємною частиною сьогодення. У класичному варіанті виділяють три основні компоненти цифрової економіки, а саме: інформаційно-комунікаційні технології, цифрове виробництво та електронну комерцію. Проте, з часом, до таких складових починають окремо зараховувати також електронний банкінг та електронне управління. Наразі цифрова економіка, завдяки комплексу інформаційно-комунікаційних систем та програмному забезпеченню, поєднує в єдину цифрову систему окремих людей, підприємства, країни. Тобто, цифрова економіка спрямована на поєднання в єдине ціле глобальної економіки, що не обмежена географічною приналежністю.

СТРАТЕГЕМИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНО-ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ В УМОВАХ СТАНОВЛЕННЯ КРЕАТИВНОЇ ЕКОНОМІКИ

2023-09-25T14:26:16+03:00

У статті проаналізовано особливості інтелектуально-інноваційного розвитку регіональних економічних систем в умовах становлення креативної економіки. Обґрунтовано взаємозв’язок інтелектуально-інноваційного розвитку регіональних економічних систем з іншими стратегічними цілями розвитку, такими як соціальний, демократичний, економічний, науковий розвиток та екологічна безпека. Визначено основні аспекти інтелектуально-інноваційного розвитку регіональних економічних систем в умовах креативної економіки, зокрема доведено, що врахування переваг креативної економіки дозволяє розглянути ефективні шляхи використання наявних ресурсів, зокрема інтелектуального потенціалу, наукових досягнень, технологій та фінансових засобів для стимулювання розвитку інноваційних підприємств та інфраструктури. Стратегеми інтелектуально-інноваційного розвитку необхідно розглядати як стратегічні напрями, що пронизують усі аспекти регіонального розвитку. Вони об’єднують у собі формування інноваційної інфраструктури, підтримку досліджень та розробок, сприяють залученню інвестицій та розкривають можливості для виникнення нових інноваційних підприємств. Розвиток регіональних економічних систем передбачає впровадження комплексу стратегем, спрямованих на збільшення інноваційного потенціалу, залучення талановитих індивідів, створення інноваційних центрів та розбудову креативних індустрій. Визначено, що інтелектуально-інноваційний розвиток регіональних економічних систем в умовах становлення креативної економіки повинен передбачати поєднання інноваційних підходів та інтелектуального потенціалу для стимулювання зростання, підвищення конкурентоспроможності та покращення якості життя населення в конкретних регіонах.

СТРАТЕГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ КОРПОРАТИВНИХ СТРУКТУР

2023-09-10T22:14:09+03:00

Нині кожна корпоративна структура в умовах економічної нестабільності має велику потребу у підвищенні своєї економічної безпеки. Для ефективного підвищення діяльності корпоративних структур використовується поетапне впровадження управлінських та організаційних дій, мотиваційних і безпекових стимулів, які деталізуються в стратегічному плані.
У статті описано розробку стратегічного плану економічної безпеки корпоративних структур, яка складається з аналізу динаміки розвитку корпоративної структури та оцінки поточної ситуації на ринку, діагностики економічної безпеки корпоративних структур під впливом внутрішніх та зовнішніх факторів, комплексного аналізу та оцінки рівня економічної безпеки, вибору оптимальної стратегії та визначення стратегічних спрямувань на майбутнє, оцінки ефективності вибраної стратегії за певними критеріями, забезпечення контролю за впровадженням стратегії розвитку економічної безпеки, організаційне забезпечення реалізації стратегії та оцінка ефективності вибраної стратегії розвитку економічної безпеки корпоративних структур.

ПОЛІТИКА РЕІНТЕГРАЦІЇ: ЗАКОРДОННИЙ ДОСВІД ТА УКРАЇНА

2023-09-08T17:48:24+03:00

Метою статті є дослідження масштабів вимушеної зовнішньої міграції з України та подальший процес реінтеграції, а також можливі заходи для сприяння повернення вимушених мігрантів на батьківщину.
У статті аргументовано необхідність розробки та впровадження політики щодо повернення біженців, яка слугуватиме важливою складовою загальної міграційної стратегії України. У цьому контексті проведено аналіз іноземного досвіду деяких країн, які вдосконалювали та реалізували політику повернення мігрантів, включаючи не лише введення відповідного законодавства, але й створення відповідних інституцій для її здійснення. В рамках дослідження пропонуються можливі заходи, спрямовані на підтримку та сприяння поверненню громадян України на їхню батьківщину.
Аналіз причин міграції та рееміграції українців у 2022 році вказує на те, що фактори рееміграції мають вирішальне значення. Більшість українських громадян має намір повернутися до України після завершення війни, за умови, що уряд розробить державні програми, спрямовані на забезпечення житла для реемігрантів, які втратили своє майно внаслідок війни, а також надасть пільгові умови для оренди житла, забезпечить фінансову підтримку та створить нові робочі місця.
Одним із викликів для уряду буде повернення висококваліфікованих українців, які успішно адаптувалися до інших культур, володіють іноземними мовами та ІТ-технологіями, зокрема до послуг цієї категорії осіб мають великий інтерес країни Європейського Союзу. Для цієї групи громадян необхідно встановити спрощені процедури стосовно відкриття бізнесу та провести широкомасштабну інформаційну кампанію, яка зможе забезпечити їм впевненість в успішному бізнесі в Україні.

ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ БУДІВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ У ВОЄННИЙ ПЕРІОД

2023-09-29T14:11:14+03:00

У статті обґрунтовано аспекти управління економічною безпекою будівельних підприємств у сучасних умовах. Проаналізовано тенденції розвитку будівельної сфери економічної діяльності. Виокремлено специфіку функціонування будівельних підприємств, яка пов’язана з отриманням ліцензій на проведення робіт та різнорідних дозвільних документів; залежністю діяльності від державних структур та органів місцевої влади при отриманні дозволів на будівельну діяльність; залежністю від природних факторів, що зумовлює тривалість та послідовність виконання будівельних робіт; високою вартістю будівельних робіт; аритмічністю діяльності, що пов’язана із сезонністю будівництва; необхідністю залучення великих обсягів інвестування при будівництві; можливістю використання продукції лише за місцем її виробництва при дотриманні різнорідних регламентованих процедур. Обґрунтовано, що управління економічною безпекою підприємства це динамічний процес взаємопов’язаних аспектів планування, організації, контролю, стимулювання, що представляється як певна система та забезпечує стійкість функціонування та подальший розвиток підприємства за рахунок використання різноманітного інструментарію, важелів, методів, а також креативного, структурно-функціонального та процесного підходів, які в сукупності спроможні дати синергетичний ефект для розвитку підприємства. Доведено, що ефективне управління економічною безпекою будівельних підприємств дає можливість забезпечити: більш ефективне використання фінансових ресурсів будівельних підприємств; формування та розвиток інтелектуального капіталу та підвищення ефективності управління персоналом; застосування новітніх процесів та технологій у будівельній діяльності; підвищення якості робіт та продукції відповідно до міжнародних норм та стандартів; здійснення ефективного інформаційного забезпечення будівельної діяльності та підвищення ефективності контролю будівельного виробництва; зменшення витрат та дотримання екологічних норм при будівництві; підвищення ефективності протистояння загрозам та ризикам за рахунок їх вчасного виявлення та розроблення напрямів подолання або пристосування до нових умов господарювання; підвищення взаємодії із контрагентами та стійкості конкурентних позицій на ринку.